Синдром карпального каналу

Синдром карпального каналу (СКТ) – це захворювання, спричинене пошкодженням серединного нерву стисненням у зап’ястному каналі (карпальному каналі).

Синдром карпального каналу є найпоширенішим синдромом стиснення периферичних нервів. До 10% дорослого населення можуть проявляти симптоми СКТ. Жінки страждають утричі частіше, ніж чоловіки. Синдром часто виникає з двох сторін.

Причини виникнення синдрому карпального каналу

Причиною або тригером може бути вроджений, можливо, спадковий, фактор, а також стресовий або хронічний запальний набряк сухожильних футлярів.

• Чи є Синдром карпального каналуспадковим?

На це питання ще немає відповіді. У будь-якому випадку, нерідко трапляється, що кілька членів сім’ї, зазвичай з боку матері, страждають на це.

• Чи може Синдром карпального каналу бути спричинений нещасним випадком або моєю роботою?

Після переломів зап’ястя, особливо після зняття гіпсової пов’язки, симптоми можуть спочатку з’явитися або погіршитися. Те саме стосується і перевтоми. Однак причинно-наслідковий зв’язок, як правило, не спостерігається. Типовим симптомом є оніміння рук, особливо вночі або ближче до ранку, а також у певних положеннях рук, наприклад, при користуванні телефоном або читанні газети, або під час їзди на велосипеді чи мотоциклі. Часто болісні відчуття поколювання спочатку вражають переважно середні пальці, пізніше великий палець, але також всю руку.

Симптоми посилюються при навантаженні на руку, наприклад, після хатньої роботи або ремонту квартири та їх можна зменшити, принаймні на ранніх стадіях, шляхом зміни положення та особливо шляхом «струшування». У запущених випадках може спостерігатися постійна втрата чутливості («оніміння») у пальцях та погіршення стану латеральних м’язів підвищення великого пальця на долоні.

• Чи є інші причини болю в руці та оніміння пальців?

Симптоми, подібні до симптомів синдрому зап’ястного каналу (СКК), також можуть виникати при подразненні нервових корінців, наприклад, при пошкодженні диска в шийному відділі хребта (найпоширеніший диференціальний діагноз), а також при інших захворюваннях, які необхідно виключити за допомогою неврологічного обстеження.

Діагностика синдрому карпального каналу

Окрім неврологічного обстеження кисті або плеча та деяких клінічних тестів (таких як згинання кисті або тест Фалена), потрібне дослідження електричної нервової провідності (нейрографія) серединного нерва та, можливо, інших нервів. Це зазвичай може достовірно визначити місцезнаходження та ступінь пошкодження нерва або виключити інші нервові захворювання.

Додаткові рентгенівські знімки, ультразвукове дослідження (сонографія) або МРТ- потрібні рідко.

Консервативне лікування синдрому карпального каналу

Не кожен діагностований випадок синдрому зап’ястного каналу потребує лікування. У багатьох пацієнтів спостерігаються лише епізодичні або незначні симптоми, які не потребують лікування, навіть якщо невролог визначає, що показники більше не відповідають нормі. Однак, якщо значні нічні симптоми зберігаються протягом тривалого періоду або якщо спостерігаються стійкі сенсорні порушення, показане лікування. Якщо в цих випадках не буде надано відповідного лікування, можуть виникнути незворотні пошкодження.

Найефективнішим нехірургічним методом лікування, як було показано, є нічна іммобілізація зап’ястя у спеціальній шині (лонгеті). Вона має застібку-липучку, тому її можна легко зняти протягом дня. У деяких випадках ін’єкції кортизону або (рідше) прийом препаратів кортизону також можуть бути корисними.

Вітамінні або протизапальні добавки не рекомендуються. Численні інші варіанти лікування, такі як лазер, ультразвук, йога тощо, неефективні в довгостроковій перспективі.

Зменшення навантаження на руку або зміна положення руки зазвичай неможливі і не вирішать проблему назавжди, а лише забезпечать тимчасове полегшення.

Оперативне лікування синдрому карпального каналу

Якщо консервативне лікування було невдалим, або в запущених випадках із сильним нічним болем, або якщо оніміння не зникає, показана операція. Це, безумовно, найефективніший метод лікування.

Часто в цих випадках спостерігається значне уповільнення електричної нервової провідності. З іншого боку, погані показники можуть бути присутніми без будь-яких відповідних симптомів. У цьому випадку суб’єктивні порушення пацієнта, після консультації з лікарем, визначають тип лікування.

Хірургічне втручання може бути успішно проведене навіть у похилому віці або під час вагітності. Навіть у випадках дуже запущеного ураження нервів з м’язовою атрофією, а також за наявності супутніх захворювань, таких як діабетична полінейропатія або захворювання нервових корінців, спричинені захворюванням диска, чітко діагностований синдром КТС можна лікувати хірургічним шляхом, хоча результат може бути гіршим. У цьому випадку суб’єктивні порушення пацієнта, після консультації з лікарем, визначають тип лікування.

• Чи можна відкласти операцію?

Це залежить, перш за все, від ступеня пошкодження нерва, яке вже сталося. На стадії, коли рука німіє вночі або протягом триваліших інтервалів легковиражених симптомів, немає ризику постійного, незворотного пошкодження нерва.

Однак ризик існує, якщо вже є постійне оніміння та зокрема, нервово-пов’язана м’язова атрофія мязів підвищення великого пальця на долоні (тенара). Останнє, однак, може імітуватися остеоартритом сідлоподібного суглоба великого пальця.

• Як проводиться операція?

Розсічення зв’язки, яка не впливає на функції руки, назавжди знімає защемлення нерва. Доступні дві хірургічні процедури: відкрита та ендоскопічна хірургія.

Найпоширенішою процедурою залишається відкрита хірургія. Це хірургічна процедура, яку зазвичай можна проводити під місцевою анестезією або короткочасною загальною анестезією в амбулаторних умовах. Подальше спостереження не обов’язково має проводити хірург. Залежно від процедури, ендоскопічна хірургія вимагає одного або двох невеликих розрізів, через які зв’язка розсікається за допомогою інструменту, схожого на пістолет, або ножа у формі гачка.

Традиційна відкрита хірургія має низький ризик і є менш дорогою, ніж ендоскопічні методи. Однак, у руках досвідченого хірурга, ендоскопічна процедура також може бути рекомендована. Обидві процедури еквівалентні з точки зору кінцевого результату. Якщо процедура не ускладнена, рука може швидше відновлюватись після ендоскопічної процедури, що прискорює видужання пацієнта.

Відновлення та реабілітація після операції

Як довго триває відновлення функції руки?

Руку зазвичай іммобілізують лише на короткий час. Вже на наступний день після операції пальці повинні бути стиснені в кулак. Слід уникати підняття важких предметів та спирання на руку. Через 2-3 тижні руку знову можна використовувати для більшості видів діяльності.

• Що таке тригерний палець?

Якщо палець клацає або болить після операції (іноді навіть до операції), може бути присутнім защемлення сухожилля. Це трапляється до 20% випадків. Тут також може бути показана невелика операція, яка вирішить проблему.

Ускладнення та ризики після оперативного втручання

• Пальці все ще онімілі після операції. Чи була операція невдалою?

У запущених випадках, особливо якщо пальці постійно онімілі до операції, відновлення займає від кількох тижнів до місяців. Це нормально. Якщо біль та оніміння в пальцях зберігаються після 6 місяців, рекомендується подальше обстеження, включаючи неврологічне обстеження. У рідкісних випадках оніміння неможливо усунути, оскільки операцію було проведено занадто пізно.

• Які ускладнення можуть виникнути?

Якщо оніміння та біль посилюються після операції, необхідна консультація хірурга, який призначить подальші обстеження, в першу чергу огляд нейрографічних даних. Інфекції, травми нервів, сухожилків та судин дуже рідкісні при правильній хірургічній техніці. Так званий синдром Зудека, який тепер називають комплексним регіональним больовим синдромом, зустрічається надзвичайно рідко. Післяопераційний біль і набряк у руці зазвичай спричинені давлячими пов’язками, недостатньою рухливістю пальців або надмірним розслабленням руки, і їх не слід плутати з «синдромом Зудека».

• Чи може рецидивувати синдром карпального каналу?

Хірургічне втручання зазвичай полегшує симптоми на все життя, за умови правильного проведення процедури і дотримання післяопераційних рекомендацій хірурга та реабілітолога.

• Чи можна запобігти виникненню  з іншого боку?

Ні! Більшості пацієнтів потрібна операція і з іншого боку. Терміни її проведення непередбачувані та можуть варіюватися від кількох тижнів до багатьох років.